Дуглас
Стоун, Брюс Петтон, Шейла Гін «Складні розмови. Як обговорювати те, що хвилює
найбільше»
Останні
сто сторінок я навіть припинив ліпити стікери в цій книжці, оскільки вона вся
просто мега-практична. Як бути з емоціями, які нас переповнюють та часто не
дають жити; висловлювати чи не вислювлювати; виливати на домашніх чи не
стримуватися із колегами? Безліч практичних речей від викладачів та практиків
Гарварду. Найрізноманітніші кейси, що стосуються різних сфер життя – як особистого,
так і професійного. Найцінніше особисто для мене було те, щол можна таки розвинути
в собі здатність вчасно розпізнавати аспекти самоідентифікації, яким загрожує
удар. Більше того «чесне та чітке уявлення про себе допоможе зменшити вашу
тривогу під час розмови та значно зміцнити свої тили після її завершення». Хіба
це не прекрасно?! Головне, що я особисто відкрив для себе то це потрібність в
тому, аби таки висловлювати свої почуття…і це можна навчитися робити. Хай би
вам що не говорили.
========================================================================
Марина
Гримич «Клавка»
Про
українську літературу та про творчість письменників 20 століття часто говорили
неприємні речі…і багато було якоїсь напівправди. Ситуація змінюється. Якісний
та цікавий роман, доволі непростий, бо час, що він охоплює дуже трагічний не
тільки для літератури, але і для України в принципі. Твір реально змушує ворушити
мізками та серйозно задаватися питанням того – чого вартує власна позиція,
думка та власне життя людське.
========================================================================
Вільям Фолкнер «Шум і лють»
(#ВидавництвоЖупанського)
Цей роман для мене був відкриттям від цьогорічного Книжкового
Арсеналу. Очікувань великих не мав, окрім того, що дізнався про Нобелівську
премію авторові у 1949 року. Як згодом я з»ясував для себе, що власне Фолкнер був одним із перших письменників
у США, хто почав використовувати при написанні своїх текстів так званий «потік
свідомості» – літературний прийом, який полягає у відображенні внутрішнього
монологу людини, безпосередньо того, що вона мислить.
Ну, і як тут було не пригадати славнозвісного «Улліса» Джойса, що добивав мене
ще в університетські роки. Чого ж було очікувати? Як мінімум велику кількість
одних і тих самих подій що переповідаються в різних частинах роману від імені
та з позиції сприйняття цих подій різними членами сім’ї. Справа
не для слабих, якщо чесно!
«Шум і лють» точно багатоплановий та
непростий текст. То є факт! Говорити про цей твір можна досить довго, бо він
містить незліченну кількість і психологічний портретів, і підтекстів… «Шум і
лють» неодмінно варто прочитати. Безперечно цей час матиме цінність для
будь-якого літературного гурмана.
========================================================================
Тимоти Келлер «Прогулки с Богом»
(ЭКСМО, 2019)
Как и все предыдущие книги Келлера «Прогулки…»
была ожидаемой. Я очень ждал ее перевод, поскольку знаю, что автор всегда
глубоко исследует вопрос – предмет своего изучения. Второе лето кряду именно
книги Келлера дают много пищи для ума и размышлений. Чего только стоит сама
тема исследования – боль и страдания. На каждой странице есть то, что требует
глубокого осмысления и переживания в сердце. Книгу легко разобрать на цитаты,
даже если нектороые утверждения вначале будут выглядеть радикальными и
требующими усилий для их принятия, осмысления и глубокомысленного переживания
лично. «…печаль и скорбь побуждают искать пути к Богу и указывают на ресурсы,
которых у нас не было.» «Мир – это следствие неослабевающего мыслительного
процесса, исходя из подтекста вашей веры. Наше мировосприятие - следствие
намеренного нахождения в выигрышной позиции.»
Comments