Стівен Кінг, або чому я готовий писати...

Якщо чесно, то це лишень друга книжка Кінга яку я прочитав в своєму житті. І перша не була «Зеленою милею»…

Чомусь мені здається, що саме вона одна з найбільше шанованих у нас.  І гадки немаю чому мені так здається!

Але ось ця… «Про письменство…»

Зачаровує не сюжетом чи оригінальною ідеєю, хоча безсумнівно подача є надзвичайною, як на мене. Книга дуже практична!

Дуже практична для тих, хто:

• писав колись, а йому «підрізали крила» (та бажання всередині вас не пропало)
• пише «під подушку» та боїться бодай кому розповісти про своє захоплення письменством
• заробляє на життя копірайтингом та втратив натхнення до створення текстів
• думає що писати це всеодно що висякати носа - «раз і готово….та шо там писати»
• готовий працювати над словом, аби воно якнайвлучніше доходило до читача (чи, бодай, потенційного читача)
• мріє вийти на «великий письменницький шлях» та здобути собі власне місце під сонцем в літературі
• просто готовий писати толкові тексти (навіть коли це звичайний пост у соцмережі) 

Як мені шкода, що цей доробок не трапився мені під час навчання на філологічному факультеті університету, бо любов до слова та мовознавства зокрема, у Кінга не просто набір теоретичних не до кінця зрозумілих фраз… Він подає їх як практичні та доступні інструменти для роботи з текстом будь-якого калібру. Все! Абссолюбно все виявилося потрібним - «перша» та «друга» чернетки, «ящик з інструментами», лексикон, словники, іменники та дієслова… Чому цьому так просто не вчать на філологічних факультетах!!! Чому?! Це питання переслідувало мене від першої до останньої сторінки книги. 

Це неодмінно потрібно читати (а, може, навіть, і перечитувати), аби просто почуватися освіченою людиною. Цікаві ще й два списки літератури, які містер Кінг…- ні, не рекомендує іншим. Просто чам прочитав.
І, цілковита згода зі Стіві, писати можна лишень тоді - коли сам багато читаєш.