* * *
Іду до тебе, крізь чужі серця,
Росту крізь них, поранених, і зрію,
Владар і раб. Моя нестерпна мріє,
до тебе йду у ранах і синцях.
Нікого гіркотою не зігрію,
В життя чиєсь ввійду без залицянь-
як у долонь Христову перший цвях,
а почуття помруть від недокрів"я.
* * *
ЩАСТЯ
я пізнавав сонце
у кульбабі золотистій,
я поміхався лісу,
його різьбленому листю.
і вгадав я ранок
у конюшині з рожевими щічками,
а на листі ожини
краплі роси світилися,
і це були чисті перли...
але посміхнулися вуста,
зморшки біля очей затремтіли-
ти посміхалася
і нам було добре...
* * *
До чого, цікаво, призведуть роздуми над відредагованими сьогодні віршами з минулого. Як це не дивно, але вони відбивають і мій настрій сьогодення? Невже я не змінився?
Варто замислитися, бо коли немає змін - немає прогресу, цебто розвитку... але на моє переконання - розвиток в мені є... що ж відбувається в такому випадку...
Іду до тебе, крізь чужі серця,
Росту крізь них, поранених, і зрію,
Владар і раб. Моя нестерпна мріє,
до тебе йду у ранах і синцях.
Нікого гіркотою не зігрію,
В життя чиєсь ввійду без залицянь-
як у долонь Христову перший цвях,
а почуття помруть від недокрів"я.
* * *
ЩАСТЯ
я пізнавав сонце
у кульбабі золотистій,
я поміхався лісу,
його різьбленому листю.
і вгадав я ранок
у конюшині з рожевими щічками,
а на листі ожини
краплі роси світилися,
і це були чисті перли...
але посміхнулися вуста,
зморшки біля очей затремтіли-
ти посміхалася
і нам було добре...
* * *
До чого, цікаво, призведуть роздуми над відредагованими сьогодні віршами з минулого. Як це не дивно, але вони відбивають і мій настрій сьогодення? Невже я не змінився?
Варто замислитися, бо коли немає змін - немає прогресу, цебто розвитку... але на моє переконання - розвиток в мені є... що ж відбувається в такому випадку...
Comments